Історія визволення села

Проект "Зірка пам'яті"
авт.: Шабанова Л.С.

Історія визволення села.
Визволення території нашого села йде в цілковитому зв'язку з визволенням Кіровоградської області, яке розпочалося 28 вересня 1943р. Цього ж дня розпочалося форсування Дніпра частинами 37 армії, 4-ї та 5-ї гвардійських армій Степового фронту під командуванням І.С.Конєва. Ця операція була закінчена  3 жовтня 1943 р. Частини Червоної Армії вийшли на ділянки Деріївка — Куцеволівка Онуфріївського району і розпочали наступ в напрямку Кіровограда. Стрімке просування військ дало можливість з кінця жовтня по початок грудня 1943 р.визволити такі районні центри як Петрове , Олександрія, Знамянка . Проте в середині грудня німцям вдалося зупинити наступ Червоної Армії зосередивши в районі Кіровограда 4 танкові дивізії, і на 3 тижні стабілізувати фронт. Однак уже 5 січня 1944 року знову було відновлено наступальну операцію , а 8 січня визволено місто.
         Ще раніше на один день , тобто 7 січня було визволено м.Малу Виску. Здійснено це було танкістами 83-го окремого танкового полку. В ході рейду було знищено аеродром з великою кількістю літаків. За цю операцію було удостоєно званням Героя Радянського Союзу рядового Зибіна та лейтенанта Кімова. Але буквально через один день німцям вдалося майже повністю зупинити танковий підрозділ , та відкинути війська майже до західних околиць Кіровограда.
Знекровлені наступальними боями частини Червоної Армії стабілізували фронт в районі Грузького , Івано - Благодатного , Миколаївки. На цілих 2 місяці бої набрали позиційного характеру.
           
Зустріч ветеранів односельчан у 2011 році.
                    В селі Плетений Ташлик німці облаштували військово-польовий госпіталь. Під госпіталь вони переобладнали місцеву середню школу. Сюди привозили поранених в боях під Кіровоградом, їх лікували , а в разі смерті, ховали тут же біля школи.
         В першій декаді березня 1944 року знову розпочалася наступальна операція Червоної Армії. 11 березня було визволено Велику Виску.
         Протяго другої половини 12 березня та ночі німці спішно покидали село. На ранок 13 березня німецьких частин в селі не було, залишились лише кілька солдат, які займалися мародерством.
         Першими в селі зявилися розвідники , вони були кінними , рухалися вони з боку села Олександрівка. Це були бійці 214 стрілецької дивізії 5-ї гвардійської армії.
Дізнавшись від місцевих жителів , що німців в селі немає вони рушили далі на південь. На їхньому шляху зустрівся один німецький солдат, який займався мародерством. Розвідники наздогнали і смертельно поранили його. Очевидці згадують, як кричав поранений німець в лозах.
Потім в селі зявилася велика кількість солдат. Як і розвідники вони рухалися з півночі на південь . Бійці йшли не селом , а його західною околицею, тому були помічені німцями , які знаходилися з протилежної сторони села. Німці відкрили артилерійський вогонь , завдавши їм втрат змусили червоноармійців звернути з дороги і « розсіятися» селом. Після цього обстріл було припинено.
          Чергова сутичка з німцями відбулася на південній околиці села. В районні ставу німці спробували організувати оборону. Проте ця спроба не мала успіху , тому спаливши значну кількість хат , щоб організувати димову завісу німці відступили у напрямку Новоукраїнки.
          На кілька годин солдати зупинилися в селі. Вони були стомлені, голодні їхні польові кухні дуже відстали від передових частин. Командири звернулися до місцевих жителів з проханням покормити бійців. Майже всі жителі допомагали чим могли. Знесли картоплю , крупи навіть сало . Тим самим вони хотіли хоч якось віддячити своїм визволителям. В приміщенні тої самої школи знову було обладнано госпіталь , на цей раз радянський.
          Місцеві жителі намагалися позбавитися всього , що було пов'язано з німцями. Так жителька села Безкоровайна Меланія мала кілька німецьких снарядів, які були залишені ворогом. Вона вирішила їх знищити вкинувши до копанки.
          Визволяючи село загинуло 77 бійців та командирів. Спочатку більшу частину їх було поховано біля школи, а лише після війни в центрі села було споруджено братську могилу та поставлено пам'ятник.
           Визволивши село частини Червоної Армії рушили вперед. І вже 14 березня завершено було визволення Маловисківського району. Досить швидко було вигнано німців і з території області, вже 19 березня було звільнено інші населенні пункти Глинене , Перчунове, Миколаївку.


Немає коментарів:

Дописати коментар

Примітка: лише член цього блогу може опублікувати коментар.