Вергун
Роман Миколайович
Заступник
директора з навчально-виховної роботи
Плетеноташлицької
загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів
Попри звинувачення в «архаїчності», не цікавості,
несучасності урок був, є і залишиться основною формою організації навчального процесу в школі.
Сучасний урок – це процес де діти вчаться здобувати
знання, а не отримувати готові, проводиться не для учнів, а разом з ними,
обов’язковим є демократичний стиль спілкування, відсутність проявів
авторитарного підходу з боку вчителя.
Він стоїть не над класним колективом, а є його частиною, скеровує, радить,
виконує функції організатора та арбітра, вчить учнів вчитися. Завдання вчителя
організувати урок де кожен учень може висловлювати свою думку, доводити її,
аргументуючи чи шукаючи аргументи. Це урок демократичний побудований на принципах демократії.
Ознаки
сучасного уроку:
·
варіантність і гнучкість в
структурі уроку;
·
особистісна-орієнтованість уроку;
·
використання оптимальних форм роботи на уроці;
·
раціональне використання різних
засобів навчання;
·
формування найважливіших життєвих
компетентностей учнів;
·
партнерство вчителя і учня;
·
об’єктивність та справедливість
підчас визначення результатів навчальної діяльності з урахування самооцінки
учнем власних досягнень.
Місце вчителя в сучасному навчальному процесі
Основним завданням вчителя є формування та всебічний розвиток особистості
учня, який має бути адаптований до дорослого життя після закінчення школи. Історія є предметом, що відповідає в першу
чергу за осмислення особистістю тих процесів, що відбуваються в межах
суспільства, розуміння їх природи та наслідків, які вони можуть викликати.
Головне в діяльності вчителя на сучасному етапі:
1. Створення комфортних умов та рівних можливостей
для засвоєння учнями історичних знань на рівні, що має відповідати умовам
Концепції розвитку Нової української школи, згідно нової редакції Закону України про освіту. Модернізації
та оптимізації всього навчально-виховного процесу;
2. В практичній діяльності вважаю за доцільне вибір
таких форм, методів та засобів навчання, які мають сприяти створенню кращих
умов для забезпечення високої якості засвоєння програмового матеріалу;
3. Реалізацію в процесі навчання та виховної
діяльності моделі співробітництва з класним колективом та з кожним учнем, як
запоруки взаєморозуміння між учнем і вчителем, що в кінцевому результаті має
сприяти засвоєнню знань, набутті нових умінь та навичок учнем, сприяти
реалізації творчих нахилів. А також розумінні вчителем проблем, що виникають в
учня в процесі навчання, забезпечення його особистісного розвитку чи
становлення його, як члена соціуму в
цілому чи окремо взятої групи осіб. Особливо корисною є модель побудови стосунків на основі співробітництва під час
організації виховної діяльності в учнівському колективі.
4. Навчити аналізувати історичний матеріал
самостійно, осмисливши його, як єдино
цілий процес, що є послідовністю подій, суспільних процесів, котрі формуються
та протікають як відкрито так і непомітно для пересічної особистості. Для цього
необхідно не тільки активізувати пам'ять, уяву та фантазію, а й сприяти накопиченню
учнями додаткового об’єму інформації, яка допомагатиме в майбутньому самостійно
робити аналіз і синтез історичних подій, процесів та явищ.
5. Зацікавити історією, зробити її «живою», адже без
цікавості, яка, як відомо, є одним із рушіїв прогресу, неможливе ні вивчення,
ні засвоєння учнем предмету. Для реалізації
цього пріоритету необхідно створити такі обставини на уроці, в позаурочній
роботі які б спонукали учня до дії в контексті пошуку додаткових джерел
інформації, участі в інтерактивних конкурсах, перегляді науково-документальних
матеріалів. Все це в свою чергу розвиває швидкість та гнучкість мислення, його
оригінальність, допитливість, точність в
судженнях та припущеннях, що в свою чергу має сприяти розкриттю творчого
потенціалу.
6. Під час навчального процесу використовувати різні форми, методи і засоби
навчання. Проте головну увагу варто звертати на зміну функцій засобів навчання.
Наприклад: часто замінити вчителя, як джерело знань, можуть
науково-документальні фільми, художні фільми, науково-популярні передачі, 3d
ресурси, які можуть відтворювати тривимірне зображення найрізноманітніших
історичних пам'яток, музеїв, вулиць міст (тобто учень, який не має можливості
відвідати музей далеко закордоном, може ознайомитися з його експозиціями, перебуваючи
вдома за ПК), он-лайн тестування(при роботі з учнями старшої школи),
інтерактивні конкурси, що за мету мають стимулювати учня до пошуку
додаткового інколи навіть не історичного
матеріалу, а як приклад матеріал природничого характеру. Це вчить учня
самостійно навчатися, критично мислити, розвиває ерудицію. З цією метою
запущено історичний он-лайн портал «Історія в Плетеноташлицькій школі». Також
заміною можуть слугувати історичні та географічні карти, графіки, діаграми,
ілюстрації, копії історичних артефактів.
7. Найістотнішим засобом навчання є слово вчителя.
За допомогою слова вчитель має організувати
засвоєння знань учнями, формування в них умінь і навичок. Викладаючи
новий матеріал, спонукати до роздумів над ним.
8. Підручник в різних його сучасних формах є
важливим засобом навчання і в умовах сучасного уроку, слугує для відновлення в
пам'яті, повторення та закріплення здобутих на занятті знань, виконання
домашнього завдання, повторення вивченого.
9. Практична діяльність учнів на уроках, зокрема
проведення практичних занять з історії та правознавства є невід’ємною складовою
в діяльності вчителя на сучасному уроці. Серед вимог до практичних занять першочерговими
є такі:
- попереднє проектування (моделювання) заняття.
- добір історичних джерел, повідомлення
випереджувальних завдань.
- добираючи історичні джерела для опрацювання
учнями, враховувати: принципи науковості, наступності, поступового ускладнення,
оптимальності, новизни, доступності й посильності.
10. В роботі над моделлю сучасного уроку особливу увагу варто приділяти роботі з обдарованими дітьми, створити умови для оптимального розвитку
дитини, обдарованої або просто здібної,
по відношенню до яких є надія на якісний стрибок у розвитку їх здібностей;
виховувати учня як особистості компетентної, успішної та потрібної для
суспільства.
Пріоритетними
завданнями на сучасному етапі варто
виокремити осучаснення навчального
процесу, його цікавості, доступності,
змістовності задля досягнення кращих результатів у навчанні.
Література:
1.
Бабанов К.О. Інноваційні системи,
технології та моделі навчання історії в школі. Монографія. – Запоріжжя:
Просвіта. 2000. – 260с.
2.
Кравченко Г. Ю. Інноваційний
процес у сучасній школі. Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб.
наук. пр. / Харків. держ. пед. ін-т ім. Г. С. Сковороди. За заг. ред. В. І.
Євдокимова, О. М. Микитюка. – Харків, 2002. – Вип. 17. – с. 18-21.
